Деякі аспекти застосування господарсько-процесуального
законодавства щодо визнання договорів недійсними
З 2002-2004 рр. в Україні закріпилася практика неможливості визнання договору за позовом учасника господарського товариства недійсним. Однак з метою захисту корпоративних прав учасника Вищий господарський суд визнає можливість задоволення такого позову в разі, якщо він спрямований на захист саме корпоративного інтересу.
Деяку збентеженість у юридичних колах нещодавно посіяв Інформаційний Лист Вищого господарського суду України 15.01.2010 N 01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)». Лист встановлює, що спір за позовом фізичної особи, пов’язаний з вимогою про визнання неправомірними дій господарського товариства, засновником якого є позивач, стосовно укладення договорів страхування не є корпоративним і тому непідвідомчий господарському суду.
Чому учасник не в праві оспорювати договори товариства?
Неможливість задоволення такого позову суди, зокрема і згаданий Інформаційний лист, пов’язують з нормою ст. 651 ЦК. Дана стаття містить положення, що розірвання договору можливе на вимогу однієї зі сторін договору. Оскільки учасник товариства не є стороною при укладенні договору, він не може вимагати його розірвання.
Однак розірвання договору відрізняється від визнання його недійсним. Вищий господарський суд в Листі визначає, що учасник, подаючи позов про визнання неправомірними дій стосовно укладення договорів юридичною особою, засновником якої він є, фактично оскаржує сам договір у певній частині. Що виходить за межі корпоративних прав.
Учасник може фактично розірвати договір лише в межах представництва.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 р.№13 від 24.10. 2008 р., говориться, що учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Це положення підтверджує практику неможливості задоволення позову учасника про визнання договору товариства недійсним.
До речі, дана норма прийшла до України з судової практики англо-саксонської правової сім’ї. В Англії Закон про компанії (Companies Consolidation Act) закріплює заборону учаснику компанії виступати в суді з позовом про визнання неправомірними дій посадової особи товариства. В якості позивача повинна виступати сама компанія. Така позиція законодавця пов’язана з визначенням юридичної особи як певної правової єдності, що самостійно набуває прав і обов’язків, тому учасники можуть набувати та змінювати права та обов’язки товариства лише через відносини представництва.
Випадки можливості задоволення такого позову.
Норма пункту 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» дає можливість учаснику визнавати недійсними правочини, здійснених товариством. Для цього йому необхідно обґрунтувати позовні вимоги порушенням його корпоративного права. Статтею 167 Господарського Кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Тобто позивач спочатку повинен довести, що він діяв задля захисту свого корпоративного інтересу, а не в інтересах всього товариства, що можливо лише в межах представництва. На практиці це можливо, наприклад, при визнанні договору недійсним у випадку перевищення повноважень виконавчим органом. Право учасника на оспорювання такого договору передбачене в 2.18 тих же Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/14. Позов щодо визнання його недійсним спрямований не на захист прав самого товариства, а на захист корпоративного права на частив у управлінні товариством конкретного учасника, і тому підвідомчі господарським судам.
Лист стосується лише позовів, що виходять за межі корпоративних прав.
Інформаційний Лист Вищого господарського містить положення конкретно стосовно укладення товариством договорів страхування. На мою думку, не варто застосовувати щодо Листа розширене тлумачення, поширюючи дану норму не тільки щодо договорів страхування, але й інших зобов’язань, які може набувати товариство. Однак суди можуть піти шляхом застосування аналогії при вирішенні подібних справ і щодо інших договорів.
На перший погляд не зрозуміло, які саме «неправомірні дії органу господарського товариства» має на увазі Вищий господарський суд у Листі. Якщо розглянути матеріали Справи, на основі якої було висунуто дане положення про непідвідомчість (Постанова Верховного Суду України від 27.10.2009 у Справі N 3/118), то стає зрозуміло, що Лист врегульовує відносини щодо договору, укладеного з порушенням норм законодавства взагалі, внаслідок чого позивач зазнав збитків. Таким чином своїм позовом учасник товариства фактично оскаржував договір страхування у певній частині. Відповідно до ст.88 ГК такі вимоги позивача виходять за межі корпоративних прав.
З цього випливає, що Лист не порушив права учасника на позов про визнання договорів недійсними у зв’язку з перевищенням повноважень представницьким органом товариства, чи в інших випадках, коли порушується право на участь в управлінні. Адже вони по своїй суті мають іншу спрямованість – захист саме корпоративного права.
Лист також визначив, що оцінка правовідносин з правомірності дій між господарюючими суб’єктами щодо укладення та виконання господарських договорів можлива лише за умов відповідності суб'єктного складу сторін приписам статті 1 ГПК України.
Тонка межа корпоративних прав. Тонка межа між розірванням і визнанням недійсним.
Отже, для визнання договору недійсним учаснику необхідно обґрунтувати свої вимоги порушенням свого корпоративного права, визначеного в законі. У всіх інших випадках позов учасника про визнання договору недійсним у зв’язку з неправомірними діями товариства набуває змісту по суті позову про розірвання договору, укладеного товариством. А можливість такого позову суперечить загальним положенням про договори ЦК.
